Вернадський став одним із небагатьох учених ХХ ст.., які залишили свій слід в найрізноманітніших галузях науки - в тому числі геології, біології, хімії, філософії. Він став творцем учення про живу речовину і біосферу - учення, яке знаходиться на стику всіх цих наук.

    Вернадський став фундатором самостійних наукових шкіл у низці наук про Землю. В своїх наукових працях він писав про ґрунти і мінерали, про рослин і тварин, про людину, час, Всесвіт. Вернадський показав, що життя - не випадковий гість на поверхні земної кори. Він висловив думку про "всюдність" і "завждишність" життя. За його уявленнями, життя - така ж вічна частина космосу як матерія і енергія. Вернадський прийшов до висновку, що життя може існувати тільки в формі гігантської системи - біосфери (в перекладі з грецької - "сфери живого"). Основи свого вчення він виклав у книзі "Біосфера" (1926 р.)

    Багато і плідно Вернадський працював над створенням узагальнюючої теорії еволюції природного середовища і суспільства, що дістала назву теорії ноосфери. На його думку, ноосфера становить новий етап сфери життя, оболонку Землі, перебудовану колективним розумом людства, яка знаходиться під його контролем для подальшого гармонізованого розвитку Землі й людини, як невід'ємної частини нашої планети.