Мета. Сформувати поняття про унікальність життя людини, про його найвищу цінність для кожної людини. Розвивати у дітей вміння і навички збереження свого здоров’я. Вироблення настанов приймати правильне рішення і сказати «ні» шкідливим звичкам. Виховувати відповідальне ставлення кожного за все, що відбувається навколо, до свого здоров’я, здоров’я оточуючих. Готувати старшокласників до самостійного життя, учити цінувати час, раціонально його використовувати, зберігати в пам’яті події, удосконалювати навички самостійного аналізу та оцінювання запропонованої інформації.

Обладнання. Плакати з висловами «Вік прожити – не поле перейти», «наука вчить багато, а життя – ще більше», «Життя дається лише один раз і двічі молодим не бути». Магнітофон, фонограми пісень.

Форма проведення. Усний журнал.

                                      Хід класної години.

І. Організаційний момент.

Звучить фонограма пісні «Я люблю тебе життя» (сл. К.Ваншенкіна, муз.Е.Колмановського).

ІІ. Слово вчителя.

         Доброго всім дня. Ось ми і знову зібралися  щоб поговорити про себе, про життя людини, про те які ми з вами. Зверніть увагу на дошку. Читаємо надпис «Життя людини – найвища цінність». Тема складна, але разом з тим і цікава, бо в ній піде мова про людину, про її життя , тобто про кожного з нас.

         Що ж таке життя? Як і чому воно виникло на Землі? Хто така людина? Яке місце вона посідає в природі? Ці запитання хвилюють людство протягом тисячоліть. Релігія , філософія, наука давали різні відповіді. Але сьогодні, коли війни, екологічна криза, загроза перенаселення планети турбують людство все більше і більше, виникає потреба підійти до розв’язку цих питань, синтезуючи те, що нам дав віковічний шлях пізнання.

         Кожна людина вибирає свій спосіб життя. Вибираєте його й ви. Здійснюючи свій вибір, потрібно керуватися насамперед тим, щоб обраний спосіб життя не шкодив суспільству та іншим людям, не виходив за межі існуючих у суспільстві законів та моральних норм і не був спрямований проти самого себе, тобто не підривав здоров’я, не був гальмом для фізичних і духовних сил. Важливими ціннісними вимірами людського життя є почуття й усвідомлення смерті та безсмертя.

«Життя є опір смерті…»

(Звертання до дітей . А яка ваша думка щодо цього вислову?)

У цьому вислові міститься глибокий зміст: життя намагається подолати смерть уже на до людському рівні, життя продовжує нове життя, організм живе у своїх нащадках. Особливо гострою ця проблема є для людини. Адже це «єдина істота, яка знає, що вона є», - вважає видатний німецький мислитель ХХ століття К.Ясперс. Кожна людина рано чи пізно помирає. Немає нікого з народжених, хто не підійшов би свого часу до цього Рубікону, що відкриває шлях до невідомого. І не випадково у стародавній міфології людей на противагу безсмертним богам та стихіям так і називають «смертні», тобто такі, що мають початок і кінець, що проходять обмежений шлях, невідомо ким відміряний.

Що нас чекає за тим таємничим горизонтом? Відповідь на це запитання допомогла б нам зрозуміти, хто є ми насправді: дивовижні напівтварини, що випадково зародилися на звичайній планеті? Біороьоти, створені для експерименту високорозвиненою цивілізацією? Боже творіння, покаране плоттю за первородний гріх? Чи ми безсмертні душі, що отримали свої тимчасові тіла, аби пройти черговий моральний урок? Хто ми? Адже за життя так і не маємо достовірної відповіді…

         Життя як явище природи – величезна таємниця, в яку  уже багато тисяч років намагається проникнути людство. Казки про живу і мертву воду теж виникли як одна із спроб розкрити цю таємницю. Так, бризнувши чарівної живої води на загиблого воїна, можна його оживити. В дійсності спостерігаємо перетворення живого в мертве і , на жаль, миримося з необоротністю цього процесу. Однак і казки, і дійсність заставляє задуматись, а в чому ж різниця між живим і неживим?

Що ж таке життя? (Звертання до учнів, пригадуємо ознаки живого і неживого; що таке життя сформульоване німецьким мислителем Фрідріхом Енгельсом).

«Життя – є спосіб існування білкових тіл, істотним моментом якого є постійний обмін речовин із зовнішньою природою, що їх оточує, причому з припиненням цього обміну речовин припиняється і життя, що приводить до розкладу білка».

         Життя –це постійний обмін речовин і енергії між організмом і навколишнім середовищем.

         Що таке життя кожний розуміє по-своєму. Давайте спробуємо скласти «Формулу життя».

(діти працюють на листочках, а потім свої записи зачитують вголос. Діти свою формулу життя порівнюють із тією, що пропонує їм вчитель. Життя це : здоров’я + благополуччя + ввічливість + чесність + порядність + людяність + доброта + працьовитість = щастя).

         Життя невичерпно різноманітне, хвилююче і нескінченне, життя – це дорогоцінний дар, що заслуговує самого серйозного вивчення.

Нобелівський лауреат Жак Моно твердить: життя виникло випадково, це виняткова подія у Всесвіті, яка не може повторитися. Життя унікальне, а тому таке цінне. Життя саме себе підтримує. Закон збереження життя, яке торувало собі шлях протягом багатьох мільйонів років, навіть якщо ми не знаємо, звідки ми прийшли, куди йдемо й хто ми є, ми знаємо – у нас є постійний обов’язок підтримувати життя. Природа вчинила тут дуже мудро – якщо ми порушимо цей її закон, то загинемо й самі.

Життя виражає само себе. Ми знаємо, що його алфавіт складається з 20 літер (20 амінокислот), які лежать в основі генетичного коду, і за допомогою цього алфавіту народжується фантастичне розмаїття живих форм. Кожна істота відрізняється від інших. Людей на планеті кілька мільярдів. Та ми не знайдемо жодного, абсолютно такого як ви або я. Мало того, за всю історію існування людства їх не було. Все це завдяки генетичному коду.

         Людина непоясненна, незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть повною мірою розкрити таємницю людини.

«Що за дивовижне створіння – людина!

Яка шляхетна розумом, яка безмежна у своїх

здібностях, обличчях, рухах! Яка точна і чудова в дії:

Краса Всесвіту!»                                 (У. Шекспір).

Так, дійсно, людина – унікальне творіння у Всесвіті!

                  Ми  прийшли у світ, щоб жити

Всі на просторі земнім,

Щоб сміятись і радіти

У довкіллі чарівнім

Бо життя  - це справжнє диво, казка!

В ньому є любов і ласка!

Ми прийшли у світ, щоб жити

Й на Землі добро творити!

                            Сторінка «Пам’яті»

Є така крилата фраза – людина прожила життя не марно, якщо збудувала дім, виростила дітей, посадила дерево. В наші дні, коли земля, повітря і вода, завдяки бурхливій, розрахованій на миттєвий ефект, господарській діяльності людства, отруєні численними шкідливими для здоров’я людей речовинами, споруджені будівлі можуть запустіти, а дерево засохнути.

І на трави не бризнули роси, мов перли,

Як рум’янець густий раннє небо залив.

І здавалось життя задрімало, завмерло,

Заблукало в безмежжі неміряних нив.

І здавалось – нема ні початку, ні краю

Цій нудоті німій і німій німоті,..

Найстрашніше, мабуть, тільки тиша карає…

                                         Василь Симоненко

Учень 1. Ні для кого не є секретом, скільки лиха накоїла аварія на Чорнобильській АЕС.

      Зірвавсь реактор, за незриму мить на нашу землю вилилась отрута. Чому довелося нам це пережити і за які гріхи така спокута?

Учень 2. Чи є надія в нас на майбуття? Чи виживемо? За яким законом? Бо скільки вже людей пішло з життя, уражених чорнобильським драконом.

Учень 3. Дзвони Чорнобиля болем відлунюватимуть у серцях ще не одного покоління. Привиди обгорілих дерев, спустілих полів і луків довго нагадуватимуть про цю страшну трагедію.

                   Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде.

…Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

                                               Олена Матушок

Учень 4. А скільки безцінних сторінок народного подвигу береже пам’ять фронтовиків, скільки переказів живе в родинах! У нас немає дому, який у ті грізні роки не дав би країні воїна. Немає сім’ї, яку обминула б трагедія війни. Немає міста чи села без пам’ятника. Немає школи, де діти не розшукували б загиблих і живих героїв.

         Помножимо 1418 днів війни на багато мільйонів людських доль. Славні сини українського народу розстріляні, замордовані в концтаборах.

                   Лежать розстріляні солдати,

А не проживши й півжиття.

                  («Тут обелісків ціла рота».Ліна Костенко).

Учень 5. Вони віддали життя за свою рідну землю, захищаючи її від загарбників. Найцінніше на землі – життя людини. Це цінність, вище від якої немає у світі. А хто ж тоді відповість за безневинні жертви жахливого голодомору 1932-1933 років? А жертви жахливих репресій. Їх мільйони.

Учень 6. А  скільки людей гине в наш час? Причини різні:  трагедії, стихійні лиха, від рук злочинців, хвороби. Альберт Швейцер, основою світогляду якого було почуття глибокої поваги до життя вважав, що не можна вбити навіть комара. Він помер від малярії.

Учень 7. Втрачається найцінніше : життя та здоров’я людей, які не купиш ні за які гроші. З тих людей вже не буде ні лікаря, ні вчителя, ні митця, ні просто хорошого товариша, сина, доньки, матері чи батька.

         Найцінніше в людини – це її життя.

Учитель. А що є найціннішим для вас діти?

(Відповіді учнів).        

Життя – багатство, дане кожному з нас батьками. І дуже хочеться, щоб воно було красивим і щасливим. А це можливо тільки за умови міцного здоров’я. Яким буде ваше здоров’я і відповідно, ваше життя залежить від вас.

Ваше здоров’я і життя у ваших руках!

                   Бо життя чарівне, мов казка.

І дається людині раз

Не марнуйте його, будь ласка,

А любіть й бережіть весь час.

Сторінка «Безцінним дорожити вмій»

Учень 8. Без сумніву, найцінніше , що має людина, - це її життя. Воно дається тільки раз і кожному своє. Довге чи коротке,       воно триває лише від народження до смерті, і нічого не можна прожити двічі. Великий син Індії , видатний державний діяч Джавохарлал Неру якось сказав : «Лише ті здатні відчути життя, кому часто доводиться бути на межі смерті». Справді люди починають цінувати життя лише тоді, коли воно в небезпеці, коли ризикують втратити його або коли жити їм залишилося зовсім мало.

Учень 9. Що об’єднує різні бездумні способи марнування життя?

Насамперед, прагнення у будь-який спосіб заглушити в собі сором, сумління – саме ті якості, які підносять людину над твариною, і віддатися повністю якомусь бажанню або почуттю, яке нібито дає найбільшу насолоду. Проте це зовсім не та одна і єдина пристрасть, яка облагороджує  людину, робить її життя цілеспрямованим. Цей стан психіки, що зводить людину до рівня тварини, швидко стає звичкою, перетворюється на хворобу, руйнуючи розум людини, волю, здоров’я. Так, пияцтво ще Піфагор називав «вправлянням у безумстві». Красномовно із цього приводу висловився середньовічний учений та письменник Абу-аль-Фарадж (1226-1286) : «Завдяки вину кожна людина, що його п’є, проходить чотири етапи. Спочатку вона стає бундючною, а її рухи плавними та величавими. Потім стає мавпою, починає з усіма жартувати та залицятися. Далі вона уподібнюється до лева і стає пихатою, гордовитою, впевненою у своїй силі.Проте потім вона уподібнюється до свині і під кінець борсається у багні».

Учень 10. Неробство, алкоголізм, куріння, наркоманія, обжерливість, статева розбещеність – ось по суті, головні козирі в колоді карт, якими піднімають справжнє, повне, гідне людини життя. Наркоманія стала жахом сучасного людства і губить тисячі людських життів, здебільшого молодих. Людина, яка мала необережність призвичаїтися до наркотиків, за кілька років повністю руйнує свій організм, «спалює життя», втрачає своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. Дуже часто пристрасть до наркотиків штовхає людину на злочин, оскільки вона вже не в змозі контролювати свої вчинки, а є рабом наркотиків.

Учень 11. А зараження збудником Сніду? Найстрашніше те, що воно пов’язане із одним з найбільших інстинктів могутніх усього живого – інстинктом збереження людства як біологічного виду.

Проте, навіть якщо людина потрапила в біду, найголовніше – щоб вона не забувала, що вона все ж таки людина і в будь-якому становищі може і повинна знайти в собі сили подолати свої згубні звички, вибратися із небезпечної трясовини на шлях, який веде до справжньої мети.