Хід уроку Фронтальна бесіда з учнями 1. Чому така назва «Голонасінні»? (У Голонасінних насінини не прикриті стінками плоду, лежать відкрито в шишках на лусочках, тобто голо. Поява насіння – це великий еволюційний крок, що дає рослинам перевагу над споровоми рослинами). 2. Як на вашу думку , в чому тут перевага? (В насінині є запас поживних речовин, зародок надійно захищений від несприятливої дії умов навколишнього середовища). 3. Про які рослини ви згадуєте насам перід , коли мова йде про хвойні рослини? (Найбільш відомими представниками Голонасінних є сосна і ялина). 4. Де утворюється насіння у цих рослин? (Насіння утворюється на видозмінених, укорочених, генеративних пагонах шишках).
Учитель біології. Прослухайте легенду і подумайте над запитанням: Серед численного різноманіття рослин відшукайте ті, які стосуватимуться вашої групи. (Робота в групах і з дошкою, записи в зошити). Представники: яловець, сосна звичайна, гінкго дволопатеве, саговник пониклий, ефедра, кедр, вельвичія дивна, туя, тис ягідний, ялиця сибірська, кипарис, модрина, ялина.
Який із цих класів найчисельніший на вашу думку? Відповідь. Хвойні. Випереджальне навчання. (Короткі розповіді учнів про деяких із цих представників). Учень 1. Клас Гнетові Вельви́чія дивна (лат. Welwítschia mirábilis) — реліктовое дерево, Род Вельвичія назван английским ботаником Джозефом Гукером в честь португальського ботаніка Фрідріха Вельвича, який в 1860 году відкрив цю рослину на півдні Анголи. Відкривач навіть боявся до неї доторкнутися, щоб це чудо-дерево не зникло. Вельвичія подібна до конусовидного пенька. Із її верхньої сідловидної частини вілходить два широких шкіряних листка, що бувають довжиною до 9 метрів.Під впливом сильного вітру кінці листків розриваються. І йдучи по пустелі Південно-Західної Африки, охоплює жах, виникає враження, що поруч знаходяться клубки змій. Учень 2. Я розповім про саговника пониклого. Жили саговники ще в період мезозою. Зовнішнім виглядом нагадують деякі пальми.Листки темно-зелені непарноперисті, довжиною 50—150 см, розміщені щільною розеткою на верхівці стовбура, із 100—240 вузькими твердими листовими пластинками. А тому навіть «король систематики» , швецький натураліст Карл Лінней розташував в своїй класифікації рослину серед пальм.Вічнозелена дводомна деревовидна рослина, яка здавна відома людям, про неї ще знав «батько ботаніки» давньогрецький ученийТеофраст. Учень 3. Серед Гнетових відома й ефедра або хвойник двоколосковий (Ephedra distachya). «Хвойник» , так часто неправильно називають всіх голонасінних. Ще одна назва «кузьмичева трава» . Така назва пов’язана з іменем селянина , народного лікаря із Самари Федора Кузьмича Муховникова чи Муховикова, який в 1870-х — 1880-х роках активно пропагував застосування рослин в медичних цілях. Учень 4. Хімік. Тис я́гідний (лат. Táxus baccáta), зелениця, негниючка, червоне дерево. Деревина, кора и листки тиса містять алкалоїд таксин (C35H47NO10) , тому отруйні для людини і багатьох тварин, хоча, наприклад, зайці й олені з задоволенням їдять і без ніякої для себе шкоди. Смертельна доза отрути для людини – десь 100 грамів листків, кінь гине впродовж години, зївши 500 грам. Потрібні дуже швидкі заходи для виведення отрути з організму. Існує думка, що людину можна отруїти, якщо дати їй випити вино з посудини із тису. Але це не так. А взагалі чим старіша хвоя тиса, тим вона отруйніша. Учень 5. Туя. Вічнозелені дерева і кущі , рідко дуже великі дерева до
Учень. Хімік. Хімічний склад.В деревині туї міститься аромодендрин, токсифоллін, ефірне масло жовтого кольору з приємним запахом. Мало одержують в основному при перегонці листків туї. Воно містить пінен, кардіофілен, сесквітерпеновий вуглевод фідрен, цедрол, пініпікрін, пілен, пінін, туйон, дубильні речовини, смолу і сисквітерпеновий спирт.Учень 6. Кедр – хвойне вічнозелене дерево з високим рівним стовбуром. Відрізнити їх можна по тому, що в кожному пучку у них п’ять хвоїнок , не по дві як у сосни. Учень 7. « Стрункий як кипарис» - багато кому б хотілося почути такий комплімент, маючи на увазі пірамідальний кипарис. Так, кипарис - південне вічнозелене хвойне дерево, переважно з пірамідальною кроною. З давніх часів людина полюбляла це дерево.. Давньогрецький письменник Лукіан, описуючи храм Афродіти на острові Родос, згадав, що поряд із плодовими деревами його оточували «ті, які плодів не приносили, але їм краса замінює плід: кипариси і платани до неба висотою…» В середині ХХ століття були чуть не знищили всі рослини, бо ніби Сталін проговорив крізь зуби: « Не люблю…Мертве дерево. Тільки на кладовищах стоять». Було вирубано 75 тис. прекрасних стовбурів. А так про рослини писала Леся Українка: До кипариса магнолія пишная Чолом заквітчаним ніжно схилилася. Учень 8. Модрина ( рос. назва - лиственница) хвойне дерево з м’якою хвоєю, що на зиму її скидає. А сіянці не скидають хвоїнок на зиму. Це говорить про те, що в далекому минулому вона була вічнозеленою рослиною, а потім пристосувалася до сурових умов Півночі: вкидать хвою, і дерево припиняє випаровувати вологу, якої не вистачає взимку. Дерево дуже швидко росте, сягає у висоту до 40 метрів, це висота 13-поверхового будинку. Модрина дуже легко переносить морози, краще, ніж інші хвойні, витримує дим, кіптяву, пил і газ в умовах міста. Учень 9. Смерека (рос. назва - ель) Вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною, з короткою глицею, довгастими шишками. Листки хвоїнки поодинокі, голчасті , чотиригранні. Ласкаво - смерічка. Дзвонить , грає срібна річка, а в криштальну воду задивилася смерічка та й на свою вроду. Марійка Підгірянка
Посадили над козаком явір та ялину. А в головах у дівчини червону калину. Тарас Шевченко Учень 10. Сосна - хвойне вічнозелене дерево з прямим високим стовбуром, довгою хвоєю і невеликими шишками. Щоб красувався рідний край в зеленому гіллі, посадим на горбочку гай – сосну й дубки малі. Марія Познанська
Учитель історії. Часто сосну називають перлиною лісу. Стародавні греки склали про неї чудову легенду. Жила колись чарівна німфа Пітіс, була вона вродливою і веселою. За щиру вдачу вподобав її бог північних вітрів Борей. Надумав він викрасти дівчину і перенести з квітучих нив на снігові простори.Злякалася Пітіс і почала благати лісового бога Пана сховати її.Укрив лісовик зеленим гіллям німфу, а сам пішов у своїх справах. Цієї миті налетів Борей: дерева розхитує, кущі гне, бо красуню шукає.Та вона міцно тримає чвої шати.Холодний вітер поморозив трави, позривав листя, лише шати Пітіс зеленіють, не бояться подиху Борея.Та не витримала німфа і стала деревом-красунею з вічнозеленими голками. А сльози її застигли прозорою смолою на стовбурі – живицею… Так розповідає міф. Учитель біології. Сосна – дійсно чарівне дерево, адже зростає вона і на пісках, і на болотах, навіть на гранітних скелях, її розгалуджене коріння міцно чіпляється за грунт і тягнеться вглиб – до живильної вологи.
Учень 11. Ялиця сибірська – ( рос. назва – піхта, лат. назва Abies sibirica) – хвойне дерево з м’якою плоскою хвоєю і з шишками, які ростуть угору. Любить родючі незаболочені грунти. Холодостійка, тіневитривала, але дуже чутлива до задимленості і загазованості повітря. Живе до 300 років.
Учень 12. Яловець –( рос. назва - можжевельник) – хвойне дерево або кущ, плоди якого світяться. Росте в Карпатах. Ялівець наш ягідками сяє лісовій громаді. Всі рослини і звірята, і комахи світлу раді. Степан Жупанин Вчитель біології. А зараз пропоную роботу з підручником. Прослухавши цікаві повідомлення, користуючись підручником давайте порівняємо рід Сосна і рід Ялина за деякими ознаками. Вдома продовжите заповнення таблиці третю колонку - інші Хвойні.
Учитель географії. Царством хвойних дерев починається помірний пояс на півночі Євразії. Це тайга – одна з найбільших за протяжністю природних зон Євразії. Стрункі ялини й сосни вікові Стоять, неначе велетні живі, Тайга , як море, без кінця і краю, Верхівки лісу вітер лиш гойдає.
Запитання. Які ж природні умови вплинули на формування тайги?
Учитель української літератури. Діти, давайте пригадаємо, які ми вчили твори , яких письменнтків у яких згадувалося про рослини: сосну чи ялину. (Відповіді дітей). Учитель. Так, давайте згадаємо про що пише Михайло Коцюбинський в своєму оповіданні «Ялинка»: «…Аж ось здалеку зеленою глицею заманячила ялинка. Василько з батьком підійшли до ялинки. Їм обом жаль стало молодого деревця. Струнке, зелене, веселе, воно маяло гілочками, наче раділо гостям… Яким підійшов ближче, замахнувся сокирою і вдарив по стовбурові. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених глиць упало на сніг. Яким рубав, а ялинка тремтіла, як у пропасниці. Василькові здавалось, що вона от-от застогне. Аж ось деревце похилилося, хруснулу і, підтяте, впало на сніг… Василько мало не плакав з жалю. Він бачив як батько взяв ялинку за стовбур, закинув на плечі і поніс. Вершечок з ялинки волікся за батьком і лишив по снігу довгу, мов стежечка, смужку. Василько глянув на свіжий пеньок, і дві сльозинки скотились йому по щічках. Він не міг басити того пенька, того місця , де за хвилинку перед цим стояла його ялинка, і почав нагортати снігу на пеньок. Незабаром з-під купи снігу не стало видко пенька. …».
А в оповіданні Олени Пчілки «Сосонка» читаємо «… Ліс був такий гарний, навіть зимою не здавався смутним, бо проміж чорноліссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вічнозеленим убранням! Недалеко від Максимової хати була одна сосонка- така-то вже хороша! Була вона не дуже велика, але й не маленька, саме мірненька та така зграбнесенька, круглесенька, зелені глиці аж сяють, а молоді пагонки, як свічечки, стремлять, прості та ясні. Красує сосонка. Прийшла осінь смутна, прийшла зима люта, а сосонці байдуже! Сусідки її берези та липки, стоять такі сумні та бідні, листячко з їх геть облетіло, а сосонка мовби ще кращою здається поміж смутних товаришок…». Не знала сосонка яка її доля чекає. Зрубали, бо була сама найпридатніша, та й повезли на торг. Багаті пани купували зелені деревця, щоб ставити їх у хаті та вбирати на втіху дітям. Саме були Різдвяні святки (якраз проти Нового року). А як натішаться, то й викидають деревця…
Та не тільки описом в оповіданнях славиться література, які прекрасні зустрічаємо і вірші. Учні дикламують деякі з них.
Учень. Вірш, який вчила і знає ще моя бабуся. Максим Рильський Ой, весела в нас зима, Веселішої нема,- Грає срібними зірками, В’ється синіми димками, Снігом землю обійма.
Ой, струнка ялинка в нас! Скільки сяє тут прекрас! Ми зібралися юрбою, Разом з піснею новою Рік Новий зустріти час.
Нумо, друже, починай! Славу Партії співай! Хай цей рік ще кращим буде, Хай живуть трудящі люди, Хай цвіте Радянський край!
Ой, весела в нас земля- І міста, й сади, й поля! За дитячий вік щасливий Хай лунають наші співи Аж до самого Кремля! Учень. Нехода Іван Іванович "У лісі, лісі темному..."У лісі, лісі темному,
Учитель української літератури. Давайте послухаємо уривок із вірша Дмитра Павличка. Яка картина постала у вашій уяві? Передайте її своїми словами чи письмово. У лісі яличку зрубали... Стелились листки восени, Ялички пеньок із любов’ю Від снігу вкривали вони. (Відповіді учнів) Так, Павличковий вірш презентує саму ліричну емоцію, тільки не в її обособленому вираженні, а у формі повіствування, розповіді чи схожу на щоденників запис про те, що сталося: Якщо не повіствування, то це – звертання до „неї”, обов язкова присутність якої створює ілюзію, відчуття мовчазного діалога, листа – звертання або сну. Розповідання, яке особливо спостерігається в пізнішій поезії, завжди має стислу, сконцентровано – енергійну форму.
Та не тільки в українській літературі ми зустрічаємо прекрасні віршовані рядки : Как хорош этот мачтовый лес…
Как хорош этот мачтовый лес, Он под ветром натянут до звона, Доросли до высоких небес Молодые , зелёные кроны. Александр Прокофьев
А ось вірш в якому йдеться мова про друге життя дерева. Учень. Юрий Каминский Скрипка Ей вспоминаются не даты, Не музыкантов имена, А как в лесу была когда-то Высоким деревом она, Как Млечный Путь небесной манной Струился вдаль. А по утрам У ног её паслись туманы, Отяжелев от сочных трав. И птаха крохотная пела, Даруя миру небеса, И даже в старом пне замшелом Звенели скрипок голоса. Визжали пилы , как живые, И надо было умереть, Что б после, кольца годовые, Расправив струнами , запеть. Запеть, лаская нас и жаля, Роняя звуки, как росу, Запеть, чтоб тихо стало в зале, Как в предрассветный час в лесу.
Серед учнів є теж свої поети . Пропоную вашій увазі вірш учениці нашої школи Павленко Ілони «Ялинонька»
Ялинонька
Заходить сонце, пора відпочивати, Ялиночці – спатоньки лягати, Та щось не спиться їй маленькій, Тремтять на ній гілочки густенькі. Хмари налетіли вмить, Дощ на землю вже біжить, А ялинка все тремтить. Все тремтить та вірить, Що негода раптом відійде. Але ж не відійшла негода, Прийшла ще дужча непогода. Грім стрілами гримить та грає, Невже ялиночку переламає? Як той дроворуб, що дерева рубає, Пощади від нього, здається, немає. Як та стріла, ось блискавка летить, В ялинку може влучити за мить. Злякалась наша крихітка худенька, Немов дитиночка маленька. Униз рученята-гілки опустила Підтримки у землі-матінки просила. Просила у пташок, у квітів і кущів, У трав, дерев, щоб сили дала всім. А грім лютує, грім гримить… І все це скінчилось за мить! Тривога вже минає, Немає чорних хмар і блискавок немає, Дощик тихенько землю поливає, Ялинонька від радощів аж сяє!
Учитель музичного мистецтва. (Учитель музичного мистецтва пропонує ще пригадати і заспівати пісні відомих композиторів в яких згадується про рослини – ялину, смереку та інші), Всі співають пісню «Смерека».На краю села хатина Учитель образотворчого мистецтва. Як бачите не тільки у піснях, віршах, оповіданнях можна зустріти описи рослин. Художники теж передавали їх красу на своїх полотнах. (Демонструє репродукції картин, на полотнах яких зображені сосни, ялини, і розповідає про їх авторів, відомих художників). Змінюються покоління, та сила створених Іваном Івановичем Шишкіним образів російської природи захоплює своєю преконливістю й майстерністю виконання. Творче життя Шишкіна – одна з найважливіших сторінок російського пейзажного живопису, історії його становлення й розквіту. Шишкін увійшов в історію російського живопису як художник, який з любовю оспівав велич і красу рідної землі, безкрайні простори її ролів, могутні діброви, лісові хащі, кору на старому дереві й кожну окрему травинку. Сильній , всеохоплюючій красі лісової природи художник не зраджував усе життя. Його художня фантазія була невичерпна. Найчастіше з великим інтересом він заглиблювався в глухі хащі, де завжди знаходив невичерпний запас образів для захоплюючого у своїй художній виразності зображення то лісу після бурі, то темної ялинової хащі, немов застиглої у вічному сні, то залитої сонцем діброви. Кожна нова картина утверджувала самостійність його погляду на природу, незалежність від будь-яких впливів. Давайте переглянемо деякі картини художника : «Сосновий бір» (1872), «Сосни, освітлені сонцем» (1886), «Ялиновий ліс» (1889), «Хвойний ліс» (1895), «Ранок у сосновому лісі» (1889). Дедалі більше уваги художник приділяє проблемам освітлення, передачі стану природи. Його живописна манера стає вільнішою, мазок ширшим, барвиста маса, що лягає на полотно, легша й тонша. Свідченням невтомних пошуків відновлення мальовничої мови є картина «Сосни, освітлені сонцем». Блискуче вирішення одержало тут завдання відтворення на полотні світлоповітряного середовища. Стрункі стовбури сосен пофарбовані золотавим сонячним світлом. Крізь пухнасту хвою високих дерев потоками струменіє тепле повітря, і весь простір лісового узлісся здається напоєним смолистим ароматом. Полотно виконане з поетичною свіжістю й безпосередністю. Шишкін вважав картину етюдом, художник і писав її як етюд – з натури. Він щодня в одні і ті самі години приходив на вподобане місце, щоб вловити тонкий і мінливий стан та взаємозв’язок повітря, світла, простору й усіх елементів пейзажу. Одна з найбільш популярних картин Шишкіна - «Ранок у сосновому лісі». Ведмедів у картині писав друг Шишкіна художник Савицький. Хача вони й займають центральне положення на полотні, справжній герой твору – пейзаж: недоторканий у своїй незайманості ліс, окутаний ранковим туманом. Верхівки сосенн уже освітлені першими сонячними променями, але в глибокій низині ще лежить холодний сизуватий туман, у якому м’яко прорисовуються стовбури дерев. Шишкін знав і любив російський ліс як ніякий інший художник. Так і пішов він із життя, сиддячи за мольбертом, на якому стояла незавершена картина «Лісове кладовище», на якій теж передає красу соснового лісу.
Одному з відомих російських пейзажистів, Федорові Васильєву, було відпущено долею зовсім небагато часу для виконання свого життєвого призначення, 23 роки. Шишкін запропонував Васильєву в поїздку на острів Валаам писати етюди. Повсякденне спілкування і спільна робота із Шишкіним сприяли закріпленню і удосконаленню професійних навичок, допомагали виробити свідоме ставлення до пейзажного живопису. Вирішальну роль зіграла можливість постійного безпосереднього спілкування з природою. Талант Васильєва розвивався надзвичайно швидко. Однією з картин, написаних у 1871 році є картина «Сосновий гай біля болота». Хлопець сосновий бір назвав гаєм. Але бачимо, що сосни люблять сонце, простір, а разом з тим невибагливі до грунту, ростуть навіть біля болотистої місцевості, бідної на поживні речовини. Учитель географії. Ви вже багато нового дізналися про Голонасінні рослини, знаєте різні народні прикмети. Давайте згадаємо деякі народні прикмети, що пов’язані з нашою темою: ІV. Закріплення навчального матеріалу.
Гра “Розминка”. Відгадати правильність написання представників голонасінних та визначити їх клас. V. Домашнє завдання. Вивчити § 45, стор. Запитання в кінці параграфа. Поміркуйте. * стор.
1. Підготувати повідомлення про значення Голонасінних. 2. Пригадати що таке фітонциди. Яке вони мають значення для рослин і людини? 3. Скласти кросворд, казку, вірш про Голонасінних. 4. Виявити які Голонасінні ростуть у нашому селі.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Переглядів: 1021 | | | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Всього коментарів: 0 | |